Я так хочу жити! Без болю і страху,
Дихати вільно, летіти у світ.
Чути, як вітер шепоче на шляху,
Як хвиля об скелі ламає граніт.
Я так хочу жити! Від серця, відверто,
Кохати, сміятись, крізь терни іти.
Щоб кожна хвилина була мені варта
Залишити слід у безмежній імлі.
Я так хочу жити, як хвиля у морі,
Вільно плисти поміж простором мрій,
Розливатись сльозою у радості й горі,
І відчути життя в кожній миті своїй.
Я так хочу жити! Не в спогадах сірих,
А в обіймах тепла, що дарує весна.
Щоби серце бриніло в мелодіях щирих
І душа не лишалась німа й самотна.
Я так хочу жити! Не просто, а сильно,
Горіти, як сонце, а не догорать.
Хай вітер життя буде часом невільним,
Та я не дозволю себе зупинять.
Я так хочу жити! Летіти, мов крила,
Де небо відкрите, де світло без меж,
Де кожна хвилина, як доля, красива,
Де серце не знає оков і пожеж.
Я так хочу жити! Без болю й тривоги,
Де щастя звучить у душі, як струна.
Де світ не ламає, не крає дороги,
А кожен мій ранок — це світла пора!
Я так хочу жити! Любити і мріяти,
В обіймах весни розчинятись, мов сніг.
Де сонце лоскоче безжурні сузір’я,
І вітер несе мене в світ без доріг.
Я так хочу жити! Не тінню, не згадкою,
А в сяйві, що вічно у душах блистить,
Щоб доля була не журбою проклятою,
Щоб кожен мій подих жадав тільки жить!
Віка Федорич
