Я так шукав тебе, мій Боже,
Багато труднощів пройшов.
Життя підніжки підставляло
Поки тебе Я не знайшов.
Вставав Я вранці на роботу,
Собі тихесенько моливсь
Загоїлися, щоб ті рани рани,
Які були в мене колись.
Знайшовши Біблію стареньку,
Почав читати Я її.
Вертаюсь в ті тисячоліття,
Коли були ми всі брати.
Дорога пилу під ногами,
Ось перед натовпом ідеш ,
Кричать всі злобними словами,
А Ти скорботний хрест несеш.
Я невиразно пам’ятаю
Набрід той римської орди.
Ти був понівечений, Боже!
Коли на смерть Тебе вели.
Тебе, Ісусе, не впізнати.
В вінку терновім вже ідеш.
Кайдани міг Ти розірвати,
Однак, добро і мир несеш.
Зціляв, сліпим давав прозріння; Ти, навіть, мертвих воскресав;
Відкрити, щоб всім шлях спасіння,
На Себе ношу тяжку взяв.
Велике в тебе є терпіння!
Ось де смиренню Я навчивсь.
Кров бігла на сире каміння,
Я боляче на це дививсь.
Молитву за народ гарячу
«Прости їм!», – мовиш, Боже, Ти.
В Твоїх очах Я Вічність бачу,
Яку спромігся прийняти.
Батіг твоє поранив тіло,
Прибиті руки до хреста.
Тобі тоді дісталось тяжко
Від голови і до хребта.
Страждаючи в Невинній плоті,
Віддавши дух в останній час,
Ти помирав в Своїй скорботі
І стався жертвою за нас!
І знову рано вранці встав я,
Собі тихенько помоливсь,
Загоїлися, щоб ті рани,
Які були в мене колись!
Юрій Сіромашенко
