Я так і знав, що іншого полюбиш,
Що наші дні зів’януть, як листок.
Відчув я холод у обіймах ніжних,
Там, де вчора ще палав вогонь.
Ти мовчки йшла, ховаючи ту зміну,
Та серце вже від тебе відійшло.
І хоч душа кричала, не спинити,
Бо все, що було нашим – відцвіло.
Нехай знайдеш ти щастя без образи,
І погляд мій вже більше не знайдеш.
Я знав, що іншою ти кохана станеш,
Тому прощай, я вільний від тих меж.
Я так і знав, що іншого полюбиш,
І наші мрії розійдуться вмить.
Та я в собі збережу ту згадку,
Про те, що було… й більше не болить.
Дата: листопад 2024 р.
Богдан Вакуленко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
