Я тихенько без тебе вмираю

Я тихенько без тебе вмираю
Без тебе любов моя,
Гуляю і днями й ночами безцільно,
Шукаючи правди у своїй голові,
А правда одна, втратив любов я свою.
Любов, яка на всі невтішні новини, любила мене, любила без тями, але натомість я нічого не дав.
Вибач мені, за мої незрозумілі слова,
За мовчання, можливо за гніт,
За те, якою зробив я тебе.
Сумною і небажаною у своїй голові
Ти повинна була горіти коханням, полкою любов’ю, а гориш ти у смутку, від надії, яку я давав.
Можливо я був недоцільним для тебе, але хочу бути інакшим.
Давати любов, розуміння, підтримку, гуляти з тобою і вдень, і вночі.
У найлютіші морози, у зливу і сніг.
Думати про наше майбутнє, про нашу любов, про все, що стосується нас.
Проговорювати разом кожну проблему, яка стає у нас на шляху.
Хочу бачити тебе біля себе, і любити тебе до кінця.
Але боюся зробити й боляче знову,
Знову мовчати, не приділяти уваги,
Цього я боюся, за тебе боюся.
Владислав Жовноватий