Я хочу стати до тебе хоч трошечки ближче..
Ділити печалі та радості, як у казках.
Можливо, колись, я носитиму твоє прізвище,
А ти – носитимеш наших дітей на руках.
Я мрію тонути в цих сіро-зелених очах,
Скуйовдити трохи твоє неслухняне волосся.
Щоб тільки моє ім’я було на твої вустах,
Та втілити це мені все ж таки щось не вдалося.
Світлана Левченко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська