Я хочу, щоб мене кохали,
Та кохали, не як у книжках.
Я не хочу нещасної драми ,
Хочу тихе й спокійне життя.
Без обману і зради, до віку,
Щоб до гробу бути разом.
Щоб і я, і мене, кохали,
А не тільки, одна за двох.
Бо тоді ніякі вчинки, не зуміють цього змінить,
Бо якщо не кохає сердце, то і розум не зможе любить.
Бо кохання – це справа серця,
І тільки, тільки воно,
Зуміє створити щастя,
Якщо сердце є в обидвох.
Лобач Віра
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська