Ой! Підійшла я до криниці,
А в ній холодная водиця
І мов кришталь – прозора й чиста,
Над нею із калин намиста.
Та не втамую свою спрагу!
Все, що дає мані наснагу
Тепер далеко, майже зникло
Та я борюсь, я ще не звикла.
Я не даю собі змиритись
Ані забути, ні скоритись.
Я ще борюсь, шукаю сили.
Вогонь в мені ще не згасили.
Я відроджуся! Це не вперше
Віткнули спис у моє серце
І на хресті мене розп′яли,
Знущались, били, ґвалтували.
Та не здолали! Бо я – сильна!
Я прагну волі неухильно!
А ви – нікчемна сіра маса
Лиш до добра чужого ласа.
Я є! Була! І завжди буду!
І все, що зараз, не забуду!
А вас зустріне радо пекло!
За це й борюся я запекло!
Вільна Злітати
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
