Я є кошмар мого поета…

Ти спи, мій втомлений поет,
У ліжку спогадів моїх,
Дивись на сон, його сюжет,
То є життя моє без них.

Ти спи, руками очі затули
І не зважай на мари,
Бо як мене угледіш в них –
Мій поет не встане.

Ти краще спи, я заспіваю,
Про застарілі плани,
Про мрії спільні заспіваю,
Як ми все змарнували…

Спи мій милий, спи поет,
Я дверці зачиняю…
У серці теплий паритет –
Мого – тебе, твого – кошмару.
Михайло Нечипуренко