Я ЇЇ КОХАЮ

Її щовечора я бачу у вікні.
З горнятком кави, а можливо чаю.
Самотні очі, повсякчас сумні.
І зрозумів для себе: «Я її кохаю»

Чи відповість вона? Бо я не чоловік…
Холодний місяць в просторі небеснім.
Живу між хмар, уже не перший вік,
На жаль собі, не в образі тілеснім.

Вона ж прекрасна жінка і земна…
Загорнута у шаль нічного сяйва.
Чому ж така самотня і сумна?
Здається серед людства просто зайва.

А я б її щоночі цілував!
Читав вірші про тонкощі кохання.
А потім до світання колисав,
Хоч на взаємність марні сподівання…

Барчук Р
7.08.21