Є люди такі, як промінь
З відкритим та щирим серцем.
Лишають по собі спомин
Простий на завжди відвертий.
Коли наступає темінь,
У них не згасає віра.
Не тільки щемливий трепіт,
Вони викликають довіру.
Душа, як відкриті дверці.
Не требують перемовин.
Знаходять надію в серці,
Бо очі у них, як промінь.
Мені би таку відвертість,
Мені би хоч трохи віри.
Дитячу вернути щирість,
Незнаючи правді міри.
Мені би таку надію,
Світліше, щоб було в русі.
Багато чого не вмію,
Та може колись навчуся…
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
