Із трави постоли –
аби тихо ступати,
підійти до Сули –
зайченят не злякати.
У сорочці прозорій
(по білому – білим)
порозказувать зорям,
що людям не сміла.
Зачерпнути води
і напитись з долоні,
відігнать холоди
за моря, за солоні.
З березневих дощів
квітню виткать серпанок,
змити зиму з душі
і тоді – наостанок –
нахилитись побожно
до сонного зілля:
– Просинайся, вже можна,
розхлюпуйся синню.
01.04.2023
Олена Присяжна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
