Протягом віків Росія
Намагалася зростать,
Щоб великою навіки
Їй імперією стать.
Завойовувала землі
І кордони зносила.
Все до себе пригортала,
Межі переносила.
Успіхам своїм раділа,
І зростало відчуття,
Що задумане все нею
Втілюється у життя.
У імперії, в Союзі
Керувати всім могла,
Що хотіла, те робила.
Тут хазяйкою була.
Як Союза вже не стало,
Все перемінилося.
Величі колишньої
Сліду не лишилося.
Всі республіки від неї
Швидко відвернулися,
Радість навіть проявляли,
Що її позбулися.
Переносить неможливо,
Що втрачає всюди вплив
І такою виглядає,
Як вітрильник без вітрів.
Як імперією стати,
Як утрачене вернуть?
Роздуми над цим постійні
Їй спокою не дають.
Відчуває, що не зможе
Більш Прибалтику вернуть.
Їй туди уже надійно
НАТО перекрило путь.
Залишається для неї
Лиш про те тепер подбать,
Щоб не дати Україні
Самостійно існувать.
Та коли вона із нею
Розпочала воювать,
Несподівано відчула:
Опір її не зламать.
Україна їй сказала:
"Нас тобі не подолать.
Перестань несамовито
Нас вбивати, мордувать.
І амбіції імперські
Теж прийдеться позабуть.
Не уникнеш ти поразки,
Доведеться крах відчуть.
Тиранії теж не буде.
Їй кінець прийде повсюди".
8 березня 2023 р.
А.О. Станкевич (автор твору Ветеран ІІ Світової Війни 1939 – 1945 рр.)
