Я надивились інстаграм,
Краса, здоров’я, мода, стиль.
І зрозуміла, що далека,
Все це для мене наче пиль.
Я хочу губи, шубу, шапку,
І яхту хочу і « лошадку».
Я хочу все і всіх відразу
І набираю ходу й гагу.
У голові суцільний безлад, думки розбіглись мов коти.
На цих бажаннях мене ве^зло,
Тільки не знати хто й куди.
Отак провівши дві години,
Я зрозуміла, що не так.
Що вже нема такой людини,
В якої все було б «ніштяк».
Бо губи треба підкачати,
А груди треба підтягти.
У сідало імплантат запхати,
Інакше далі не піти.
Бо конкуренція велика,
Жене неначе баранів.
Під скальпелі, зажими й нитки,
Безбожних , жадних лікарів.
Але, якщо відкласти гаджет,
І взяти в руки книгу, дві.
То це не дасть тобі пропасти у інстаграмовій дірі.
І губи, ніс і та фігура,
Прекрасна, рідна і струнка.
Якщо гортати книгу, «дура»,
А не сторінку у інста…
Вікторія Богдан
Інстаграм
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська