Місця сили – обра́зи голизни
Вечори її торкаються й торкаються
І ми знову повторяємо предковий шлях –
Розмагнітилося наше листя;
Хто з нас більше плачеться:
Як не війна – так побутовості страта
Знаєш, де живем, хто катує наше буття,
Не розлука – гормонна дефініція-міліція.
Твій лоб.
На ньому жодних шишок.
Твої очі – не дивляться в мої.
Волосся – не лишалось на подушці й в ванній
Твій аромат – мій, давно невидимий
Серед кого живем і хто наше «я»?
Психіка – чужа тітка.
Гримить, так гримить: то тут, то там.
Це Визволення по нас в повітрі мліє,
Де б не була ти, моя мріє…
2024-12-22
Шеврон
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
