Ми вчили жити бідолах,
Та в них пропав враз зовсім страх:
Взялись царити на землі,
Яка не їхня – вчителів.
Без сорому і у брехні
Привласнювали все собі:
«Ми перші були! Вчили ми!
Життя і мову ми дали!»
На злодію усе горить.
Його народ вночі не спить,
Солодку їсть щодня брехню
І свято молиться царю.
А правду щиру знає Бог.
Він випробовує народ
На міцність, віру, доброту,
На людяність в мить нелегку.
Пройдуть добряги тест життя
І провокації царя.
Несправедливість теж знесуть!
Хто бориться – здолає лють!
Добро – завжди на висоті!
І гинуть підлі й злі царі!
Так було в казці повсякчас!
І ця історія про нас.
Леся Дедишин
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
