Ішла до Бога Україна

Ішла до Бога Україна,
Тримала аркуш у руках.
Та чи нездолена країна,
Не мала сліз, ішла крізь страх.
Минали темні стра́шні ночі,
За Соледар і за Бахмут.
Не піднімає вона очі,
Коли б не впала прямо тут.
Ішла до Бога Україна,
Тримала аркуш у руках.
А вдома ждала мати сина,
Та страх лише був у думках.
За тую звістку, що додому
Їй чорний ворон принесе…
Ні, не віддасть вона нікому,
Собою рідного спасе!
І за Дніпро, за Маріуполь,
За кожен клаптик на землі.
За тих, чиї страждання люті
І діти, що іще малі.
Прийшла до Бога Україна,
Тримала аркуш у руках.
Їй поламали лише крила,
На аркуші лишився жах:
Будинки, що як попелище,
Людські страждання, долі, гнів.
В пустих хатинах вітер свище
На радість не́людів – катів.
Вона не впала на коліна,
Вона не скорена й міцна –
Незламна ненька – Україна,
Для кожного із нас – одна!

Анна