Іще раз подивлюсь на твоє фото
Така ти лагідна і мила там..
Волосся твоє чисте злото,
А погляд твій — то виклик зоряним ночам..
О, як же божеволію від тебе!
Такої доброти в очах не бачив я..
Тому й питаю часто себе
Про те, де почалась любов моя?
Та я ж неначе дурень той…
А, може, я не знаю долі знак?
Такий дурний вже повісті герой,
Бо не здогадуюсь, що відповідь в її очах…
Я знаю, що настане час
Тієї зустрічі і першого зізнання
І вірю також водночас,
Що розпочнемо повість нашого кохання…
Богдан Татаренко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
