І дощ, і сніг, і гіркі сльози.
Пронизує тіло докучливий біль.
Вперед і вперед крізь лютневі морози,
Крізь вічність хурделицю і заметіль.
Мотаю бинтами скалічену душу.
Зализую рани померлих братів.
В очах пелена та я рухатись мушу.
І іншої долі я не хотів.
І дощ, і сніг, і гіркі сльози
Дружин, матерів, сестер і дітей.
Я вірю, заквітнуть розпущені коси
Країни сміливих і вільних людей!
Михайлик Олег
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
