І знову фото, знову чорна стрічка
І знову мерехтить та сама свічка
Знов покинули і знов сама
Пробач, тебе я теж не вберегла
І скільки вас таких ще буде?
Пробачте, докричатись так і не змогла.
Та скільки нас кричить від болю
Бо ми всі тут тримаємось за волю
Бо ми ж незламні і нас не подолати
Та тільки я не знаю саме де?
Де та краплинка що нас всіх тримає
Чому вона не хоче підрости
Щоб вистачило всім , нема й кому відповісти.
Де ж ті про кого ми молились кожну мить
До кого ми кричали , зупиніть
Та нас і не почують. То все дарма.
Ми вже все зрозуміли. Нас нема.
Немає тих хто почина життя
Закінчує його ось тут й відходить в небуття .
Воїни та берегині роду.
На захисті вільного народу
Стоячи лягають , лягаючи стоять
Під мирним небом вони всі вже сплять
Чекайте і мене, прийду і я до вас.
Цього не оминути , треба тільки час.
Ми тут ще трішки все владнаємо й прийдемо.
І вас усіх ми скоро обіймемо
І знову я побачу вас.
Ви почекайте потрібен тільки час.
І там я знову побачу рідні руки.
І знов відчую той солодкий аромат.
Не відчувати більше тої муки .
Я обіцяю , я не повернусь назад.
Я буду поруч як тоді , коли нас роз’єднали
Коли ми про те горе ще не знали.
І ти і наші всі брати, ми будем як тоді
Радісні , щасливі, а головне …живі!
Марічева Катерина
