І під зірницями здалось мені,
Що все чим я втішалася, у серці та не зімною.
І чорні мантії, й Андро-меди, у яких небо палахтить,
Це тайна тайн, що ховається за душевною бідою.
По тисячах цілунків обпалила найзвабливіший і грішний,
Світ цей, чорний прости Боже, та бува часом й потішний.
Все що здавалось мені весною,
Залишилось поза мною.
Згинув місяць під дощем,
Й пейзаж життя десь уже за далиною,
І під зірницями знов здалось мені,
Що все чим я втішалася,
У серці та не зімною.
Гнатів Олена
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
