* * *
І спитала дитина у мами:
"А чому стільки там прапорів?
І коли я побачу вже тата?
І чому наш будинок згорів?"
І сказала матуся дитині,
Обійнявши, сльозинки хова:
"Пам’ятай кольори жовто-сині –
Завдяки ним сьогодні жива.
Підійми оченятка до неба –
Бачиш, батькова усмішка там?
А заплющ – він вже біля тебе…
А будинок… Забрала війна…"
"А навіщо війна ця клята?
Невже ми хотіли її?"
"Ні, дитинко, хотіли ми свята –
Українці не хочуть війни…"
Ще багато питань виникало,
По дорозі, за руку трима…
Адже, як було – і як стало,
Не забути ніколи всім нам…
І спитала дитина у мами…
13.07.2024
Назар Нечипельський
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
