Їм вижити не довелося.
Свист, гуркіт, – вибухнув снаряд
Вогнем пекельним зайнялося,-
Його зригнув боєзаряд.
Немов картковий дім, розпався
Будинок, чути гуркіт, плач .
Хто встиг сховатися – сховався
Від пекла, що послав палач.
Крик нелюдський, несамовитий
У мозок впився мов реп`ях
Задуха, чад, дитина вбита.
А в голові немов би цвях.
Засіла лише одна думка :-
За що нас знищують? Чому?
Що скоїла мала дитина,
Нашкодила вона кому?
Вона ще й рочку не прожила,
Не знала радощів життя,
А росіяни її вбили,
Відправили у небуття.
Маленьке тільце розтерзали
Уламки скла, повсюди кров.
Шквал вибухів не затихає.
Вони лунають знов і знов.
Світлана Сомош
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
