В моїй голові тисячі голосів.
Вони говорять про слабкість,
Стосунки, рядки…
Вони не можуть мовчати,
Вони усі, складають свої думки.
Якби я міг позбавитись цих думок.
Просто відійти від стінки.
Та я розумію, що без них
Мене не існує у світі.
Кожен із голосів пише своє,
Складає слова у рядки.
Все це важливо для мене,
Як для поета душі.
Мене турбують їхні ґрати
Розсуди, а також листи
Можливо я божеволію
Від цих голосів?
Васильєв Юрій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
