Знову очі чарує цей вечір,
Благородну красу застелив…
Ніжний вітер окутує плечі,
Місяць блиском усе освітив…
Шелестіли листочки тихенько
Його ніжні, любовні слова…
І полинула в вічність безмежну
Та любов, що у серці жила.
Всі зірки між хмарин виглядали,
Дарували загадку зі снів…
Знов любов із тенет виринала:
Із забутих, далеких днів…
Вона поглядом зустрічала
Наддалеку, космічну Зорю…
Знов душа її відкривала
Гармонійну мелодію сну…
Листя шепіт і літній вечір…
Чарівлива краса навкруги…
Імпульс лине в безмежний Всесвіт,
Він згадає всі чари її.
1.06.24 р.
Надія Холод🪽
Надія Холод
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
