Вони так спрагло кохались
Як ніколи раніше до цього
Їхні тіла так ніжно сплітались
І відчували все на собі.
А кожний ковток сухого вина
Тамував всю їхню уяву
Він торкався її шкіри теплом
Все вдихав…
Дихав…
І жив…
Вона змивала все на собі
Їхню біль, смуток і втому
Через відстань і час
Вони не бачились трохи менше року.
Їхня зустріч тепер на завжди
Закарбує у пам’яті світло
І хай розділяють їх ще мости
Та вже ніколи Він не зникне навіки,
Бо сліди від чарівної ночі
Зароджують тільки початок.
Вони пройшли все
Переживуть і цю кляту Війну…
13.01.2023 ❤🤍
Галина Шарабуряк
Галина Шарабуряк
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська