Я зламаю собі ребра
Щоб серця мого ти не дістав.
Щоб твої руки й слова.
Застрягли в уламках моїх ребер.
Але цілим зосталось серце моє.
Адже колись я по шматках
Зібрала його.
Зашила білими нитками
І добром освятила.
А ти зродився із попелу зла.
По іншому ніяк.
Той зродився із попелу добра
Ніж в спину не встромить
І серце не вириватиме з грудей.
А посіє в ньому кохання.
Стане садівником для рози
З чарівного саду життя…
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
