夢

Прекрасна стежка зорь,
Розриває небо своїм слідом.

Повертаючись в темноту,
В спокійну тишину.
Зі страхом втіляться,
Мої прекрасні мрії.

Ах, сни мої сни,
Чому ви мене балуєте?
Ваші капризні кинджали,
пронизують душу мою.

І знову цей захід сонця:
Малиновий та оксамитовий,
Не реальний, і не теплий.
Віддзеркалений від душі моєї.

На царині брами снів,
я бачу дів моєї душі.
В обійми теплі пустили мене,
недосяжні, зоряні діви…

Відкриті мокрі очі,
Калатаюче серце і пусті думки.
«Знову сон з тобою залишив слід,
пробач, я забув, що тебе немає…»

Едвард Ессен