Пустим поглядом дивиться у пустоту,
Його очі мов чорна діра.
В тій дірі завмер час назавжди,
Там минуле без майбуття.
Там побачити можна вчора.
Те, що постріл ракети вбив.
В тому вчора було і горе,
Але й щастя було поруч з ним.
В тих очах спогади про минуле,
Про загиблу онуку свою.
В тих очах відчай, біль і прокляття
Тим, почав хто цю кляту війну.
Він сидить. Поруч тіло онуки
Під фольгою тонкою лежить.
З місця зрушитися він не може,
Рідних смерть у ньому болить.
Його відчай ніхто не почує.
Від тяжіння застряг крик у ньому.
Біль вагою, як чорна діра,
Не дає звуку вийти на волю.
Ллється мовчки від нього прокляття,
Відбивається в небесах,
Звідки смерть прилетіла в онуку,
І куди він її проводжа.
Він сидить, відвернувся від світу.
Сльози тонуть у чорній дірі.
Повернутись в минуле бажає
Там де щастя, де всі ще живі…
03-06-2023
Е.В. Рей
