*

Я слухав спів русалки біля моря
Всі квіти там сповнені тугою
І ось вона скривилась в здивувані
Невинна і завжди чужа любові.

«Не бентежне світлих снів моїх
Любов мій дух гнітить
Розіб’юсь об скелі завтра
Я бліда – постійна нестяма.

Приречена здалеку за вами споглядати
В цьому світі я спокій та радість уникаю».
Калина