***

Вилила пора жадана
з небесного дзбана
на душі моєї рани
блаженні тумани.
Розчинилися в імлі
білі хати у селі.
Лише дуб старий сіріє,
мов надія над надію.
Крук на дубі тім :
"Кра... Кра... Кра..."
Ти, примара.
Я, примара.
Що ж насправді -
Синя мряка,
Хвіст рудявої собаки
понад полозом ріки,
А ще зорі, блищаки,
котрі падають в комиш...
Все!
Сама дописуй вірш.