***

Травневі ночі зоряним намистом
Оповивають кам’яні мости.
Роззяви мирно плентаються містом,
Не сподіваючись кудись дійти.

Мигтять вогні в вітринах кришталевих
Стареньких заколисаних крамниць,
В закритих на ніч офісах властевих,
Утомлених від вроків й таємниць.

На обрій випливають хмар армади,
Пилюжить небо автомагістраль.
І недосяжне скупчення Плеяди
Все пише нескінченную скрижаль.

Знов блеють безпорадні нищі,
Пригрівши ницу чужорідну хтонь.
Гармати палахкочуть, свищуть,
Освітлюючи тьмаву Оболонь.

І загоряється брунатним барвом небо,
Місцевий всесвіт наче відмира,
І знову гарувати роботягам треба,
І далі жити це життя пора.
Maryla Lipski