***

***
Ізнову пізні айстри відцвіли.
Погасло літо бабине в тумані.
Ми вже не є –
Ми вкотре відбули
Немов вечірні зорі,
роси ранні.
Тебе на південь,
а мене на схід
Погнав осінній вітер
жовтим листом.
Але на безрік наш єдиний світ
З’єднало горобинове намисто.
Нехай лякають вирієм роки.
Нехай каштани вкотре облітають.
Із нами завше наше навпаки
Допоки серце жайвором співає.
Допоки ти кохаєш – я живий.
Ти є жива, тому що я кохаю…
Цілунок мій і ніжний погляд твій
У хризантемах пізніх воскресає.

Дмитро Атасов (Урус)