***

Це хороший день, щоби померти,
Докурити до фільтру останню цигарку,
Пригадати пройдені кілометри,
Полічити рубці, що зібрав на згадку.

Гільйотина долі зловісно висить,
Але доля та ще брехлива курва.
Заставляла ходити в чужих черевиках,
А я, телепень, це робив задурно.

І якщо раптом ти, випадковий брате,
За процесом цим мене побачиш,
Що я твердо вирішу помирати,
Не питай у кого не просив пробачень.

Ти не бий на сполох, не кажи нікому,
Завари нам чаю, зміни платівку.
Не питай про те чи читав я Тору,
А спитай яку я кохаю жінку.

Про її багаж багаторівневий,
Про її печаль, що несе з собою,
Чи вона як день, гарячий, липневий,
Коли ти стоїш над гірською рікою,

У повітрі вогко і майже тихо,
У руці тримаєш букет фіалок.
Запитай чи вона – це найбільша втіха
У житті, яке впевнено йде до фіналу.

Я пролаюсь під ніс , закурю, як вперше.
Скажу: «Доля, брате, така зараза.
Я ще справи декотрі не завершив,
То помру, напевно, наступним разом.»
Цьох Олег