***

Безсмертя — тягар, що на плечі лягає,
Всі радощі світу поволі згасають.
Друзі старіють, зникають в пітьмі,
А ти все стоїш, мов вічність в імлі.

Час не милує, він рве і ламає,
Ти ж не відчуєш, як серце стискає.
Роки йдуть, але радість — примара,
Безсмертя — це вічність, але в ньому — кара.

Життя лиш тоді має справжню ціну,
Коли кожна хвилина дарує весну.
А безсмертя — це холод, це втома і біль,
Без кінця, без кінця, без надії і цін.

Тож краще хай вогонь догорить свій колись,
Аніж в вічнім полоні навіки лишись.

Ольга Д.

Ольга Д.