1933

Найменша потрібна швидкість думок
Швидше вегетативного стану.
Порізаний розум, скривджений бог
Розтікаються думко-бажання.
Закам’янілий іуда, газоподібний ісус
Таємна вечеря злетіла з вуст
Хрест за плечима й на шиї висить
Віра в невіру у серці лежить.
Кров’ю залита ікона христа
"Біле по білому" – початок життя.
Неживий косіор як символ буття
5 колосків і то вже не життя…
Дитяче тіло розтіклось голодне
Душа витіка, звучить мами ниття
В тридцять третьому голод, то сталіну слава
Убивці дітей, кату думок
Священному сталіну золотая слава
Тортури королю, страждання король…
Та закінчився час
В тридцять третьому році.
І думалось людям, що горю кінець
Бо ж не може голод безкінечно жати
Безжально згрібати долі людські
Ховали їх в тишині
Без дзвонів, молитов, лиш плачучи тихо
Винесли в яр, могилу незарито
Не поховано людину, не заховано горе
Зховати в архівах не вийшло
Бо ж виють убиті, ночами у полі
Де з’їли незрілі колоски
Й померли, обездолені, самотньо
В судомах скрутило животи…
І виють ті діти у класах шкільних
Що померли недовчившись у школі
Без їжі опухли, голодні уйшли
Не дождавшись ложки баланди…
Виють діди, виють баби,
виють жінки і чоловіки,
виють і діти і нерожденні
І виживші виють і ниє земля
Плаче Україна голодом побита
Плаче земля горем оповита
І Плаче дитина, бо мами нестало
Плаче і мати – дитину нічим годувати…
Дмитро Коловоротько