***

Стоячи на колінах, не завжди потрібно молитись.
Можна інколи погляд підвести і в очі твої дивитись,
Мішати вразливість та насолоду в огидну нудоту,
Вдихати тремтливо осіннє терпіння й сумне гітари тремтіння.
Під час ахів насолоди Боже ім’я п’янко взивати,
А ранком у спільному ліжку покути його чекати.
Та все ж, під наглядом очей темно-карих,
Вуста мої твоє тіло палкіше кохають.
Можливо, колись назвеш це своєрідним коханням,
Або ж продовжуй вважати це все своїм надбанням,
Бо доки ще звуки гітари туманом в кімнаті витають,
Насолода процесом ніяк не зникає.
ElizaLoiren