+++

Завтрашній день настав раніше, ніж сьогоднішній встиг добігти кінця.
Ранкові промені торкаються твого лиця.
М’яті простирадла спадають на шкіру.
І поряд з тобою я втрачаю надію.

Надію на те, що зможу тебе коли-небудь забути,
що сьогодні вийду за двері і до завтра не повернуся,
що духи не знатимуть моєї адреси,
що твої обійми не оминуть моєї оселі.

Тільки небо вранці огортається хмарами,
тільки тіло твоє огортається простирадлами.
Очі твої западають в прірву моєї свідомості,
щоб потонути і виринути десь на околиці.

Щоб усе пригадати в найбільш непотрібний момент,
коли ти забуватимеш кожен тобі не потрібний фрагмент,
себто кожен, що взагалі зможеш згадати, —
все, що тобі довелося зі мною переживати.

Дара