Вітер нагадуватиме своїм шелестом – не зрадь собі,
Не загуби дитячої щирості, на буремній й лихій Землі,
Радій з усього, що трапиться на шляху,
Вмій відстояти правду…
…відстояти правду свою.
Місяць у сутінках ночі промовить колись: ти опора собі, запам’ятай як молитву й не помились.
А як помилку зробиш – прости собі.
Бо ж прощати це щось від Бога, від доброти.
Промені сонця нагадуватимуть зрання –
Краще залишити погане, почати з нуля
Не зациклюватися на власних невдачах, не смій…
Все долати з усмішкою, і триматися стійко самій.
Як мантру повторювати: – " у мене є Я "…
Котра не покине, не встромить у спину ножа!
Яка завжди себе любитиме, попри все –
Котра не зрадить й не підведе.
Адже наше життя складається з потоку ранків, обідів, та вечорів…
У ньому не завжди є все про що мріяв, й чого хотів
Але воно сповнене буденною радістю і дитячим сміхом,
І головне в ньому знайти власну втіху.
Мар’яна Голяницька