***

Кохання — пʼянке, дурманне, ненависне,
То ніжний шепіт, то вогнем пекучий крик.
Воно погубить нас, як вітер листя,
І лишить лиш нервовий тик.

Кохання — смерть, тягар на серці,
Що рве до крові кожен шов.
Вривається у тіло, ніби буря в дверці,
І сіє біль, що завтра знищить знов.

Кохання — шторм, що розриває душу,
Цей клаптик сонця палить нас до тла.
Його не спинить навіть дотик суші,
Воно — палач пекельного котла.

Кохання — пастка, темрява і світло,
Воно веде у край, де самота.
Його бажаєш, навіть як болить невпинно,
Бо в ньому істина та в ньому ж марнота.

Кохання — вітер, що стирає грані,
То зводить вгору, то в безодню мчить.
І ти вируєш у тім нестямнім стані,
Де серце плаче, але все ж горить.

Кохання — бій між раєм і пітьмою,
Це тиха радість і гіркий обман.
Кохання бʼє, а потім гоїть рани,
І знову тягне в свій полонний стан.
Ірина Ковальчук