***

* * *

Я піду тією стежиною,
Щоб зустріти знову її,
Ту чарівну, що стане дружиною,
А я буду кохати її.

Я піду, щоб зустріти ті очі знов,
Зазирнути в глиби́ну її.
Забурлить знову в серці кров
Та відчую світлину її.

Я піду, щоб відчути знову
Аромат волосся її.
На хвилину забуду про мову,
Лиш піймавши погляд її.

Я піду і мріяти буду
Лиш про зустріч із нею нову.
А зустрівши – ніяк не забуду,
Лиш очима її проведу.

І від цього бадьорим піду́,
Знов відчую в серці тепло.
Та в коханні щастя знайду,
Адже серце – не камінь, не скло…

25.09.2024
Назар Нечипельський