***

Не мовчи, бо немогчимо брате,
Страхи окаті діти кудиміць,
Куди запхати, в закутень кімнати?
Або похованим у пам’яті полиць.

Кричи! час б’є нам очуняти!
По шал піти, по зойки вбивць.
В руках твоїх сія розплата,
Уняти ката – холодом в’язниць.
Михайло Нечипуренко