Вони приходять в твій дім без запрошення,
Вибиваючи двері з ноги.
Безжально вбивають близьких тобі людей,
А ти так навіжено намагаєшся
Захистити все, що пов’язано з ними.
Чому? Поясни.
Втомилася слухати про братські народи.
Так гидко і тяжко…
За що помирали люди?
Спробуй мені пояснити.
За те, щоб ви будували
Вівтар похвали тим, хто їх загубив?
Не смішіть!
Вони палять міста і стирають історію,
Вони хочуть, щоб ми забули себе.
Так вміло ви допомагаєте в цьому:
Слухаєте їхні пісні,
Повторюєте їхні слова,
Впиваючи їхню отруту через свої вуста.
Ви гортаєте їхні книжки,
Наче в них немає попелу спалених міст,
Наче їхні літери не складаються
В накази вбивати нас.
Ви говорите їхньою мовою,
Ніби вони нею ж не кричали:
«Стріляй!»
Ви цитуєте їхніх поетів,
Ніби ті ніколи не славили імперію,
Що закатувала тисячі наших людей.
Три роки крові, три роки болю,
А ви й досі шукаєте виправдання.
Три роки війни, три роки втрат,
А ви все ще плекаєте їхню культуру,
Ніби не бачили, що вона — кат.
Скільки ще має впасти життів?
Скільки ще згоріти міст?
Скільки ще крові стекти у ріки,
Щоб ви зрозуміли:
Росія — то ворог. І так на віки.
Санюта
