Буває дивно зануритись в дешевизну твого тексту,
Бо кишенькове кохання лежить під темним парканом,
І лиш очі твої під дотиком тіла, малюють реальну тебе тернисто-займисту.
Шкода, що не зміг примиритись із серця туманом,
Та хай вогні вулиць розкажуть нам правду,
Я хочу, щоб розпад в очах був лиш нашим звичайним станом.
І нехай світ не стане, волію я вічно дивитись кінцівку в очах зорепаду.
Ю.Ю.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
