Так байдуже уже.
Чи хрускіт то зубів ?
Чи то льодяників
З начинкою граніту ?
Бо встрягли в груди
Вила з ціаніду !
Й відро побитої склотари
На місце серця стало!!!
Важкість у небо підіймає плоть
На синє дно самого океану !
По між піщаними полями
Каміння стало кісточками!
Ті кісточки, ще вчора були нами!!!
Та й доля спуску не дає
Постійно нові
Підкидує нам перепони
Нові відвертості, та забобони
Нові емоції бурлять несамовито !
Очі собі затьмарюють
То диким щастям
То мовчазним гранітом !
Приходять тоді переконання віри !
Без шансу для особистої зневіри
Тоді лиш хочемо довіри
Довіри більшої, а ніж собі !!!
Та час не гума
Його так не розтягнеш
Всього не здатен його перечекати!
Та краще зовсім не чекати!!!
Само скоріш тоді прийде!!!!!!
І ті думки, про лебедів загибель
Назавжди викинь з голови
Немає там пустого зовсім місця
Лишень дорогоцінні камінці
Які лежать слізьми
На берегах Дніпра ріки!
Вам того не пробачем,
суки !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Руками би в кінці кінців
Ще краще, крокодилам
Самі себе б скоріш скормили….
17:01:23:01:35
Lvivskiy≈Andriy
