На тлі неонового неба перед глухим світанком
Темніє розгалужена застигла вічність
Немов сплетіння всіх нейронів.
Весна приносить їй оману з країв Ирейських,
Багато сонця, кисню, вітру, головного болю.
Аптекар тут не допоможе.
А те що здатне врятувати
В кріслах облюблених кінотеатрів,
Де істини зерно підсмажене на маслі її наситить,
Спрагу буття втамує вдале поєднання
СО2, цукру й барви кошенілі.
01-04-2010
Оксана Кіч
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
