ДОДАТИ ВІРШ
АБО
  Новинки    ***

***

  • Її любов…вона заснула...
    Не хоче прокидатись, висне…
    Ту тонку грань уже відчула:
    Про те, що відбулося після…
    Вона закрилась, вже не співає,
    Не хоче спілкуватися з тобою.
    Струна затихла, уже не
    заграє,
    Бо огорнуло павутиння з болю.
    Та він замерзлий, той біль пекельний,
    Не торкає її він більше душу.
    А лист із клену, такий зелений,
    Він знову нагадав їй про натхненне…
    Як промінь світла
    пронизав серце!
    Між ними трапився той зрив космічний!
    Такий незвичний і феєричний,
    Що аж судомило по тілу й полетіло...
    У вир блакитний, такий далекий…
    А там лелеки…
    *****
    Він освіжив її життя,
    Як океанський бриз!
    Він новий вітер перемін -
    Роздмухує все скрізь!
    Він, як вогонь іскрить кругом,
    Так пристрасно горить…
    Трохи лякає її ще
    Та лаву не спинить!
    Він, як галантний джентльмен -

    По стежці проведе.
    Холодна Англія, туманна…
    Таке тепло дає!
    Вона тендітна й неземна…
    І знає свій політ!
    Кохання з'єднує серця,
    На крилах мрії мчить!
    Блаженство доля подарує -
    Для них, бо хочуть жити!
    Вони хмаринками гуляють,
    Їх щастя не спинити!
    *****
    Ідуть години, місяці...і забуття...
    І я не можу підібрати вже слова…
    Не можу відповісти на любов…
    Застигла кров...
    Були часи, я дарувала тобі Світ...
    Незвичний, фантастичний був політ!
    Зависли наші мрії, серця стукіт...
    Тебе не можу більше я відчути...
    Подякую тобі за почуття,
    Згадаю, як злетіли в Небеса…
    Не хочу пам'ятати про сумне,
    Усе погане вітер рознесе.
    Сторони Світу розійшлися в напрямки,
    Обрав дорогу ти одну собі.
    Що ж побажаю фарту, без брехні, іди...
    Нехай минають тебе громові дощі!
    Я зустріч нашу відправляю в час…
    І безумовно він розсудить нас.
    А там високо шепотять Зірки...
    Про миті щастя, що не вберегли…

    *****
    Ванільне небо застелило Світ...
    По неосяжних нивах
    ми блукали.
    І білий цвіт акацій - твій привіт...
    Серця любов'ю ми розігрівали…
    Світ небесами чарував, манив...
    Ми відривались від Землі, літали...
    Ванільне небо берегло від злив…
    У невагомості ми часом мандрували.
    Іскрились очі - дзеркала душі…
    Ми мріяли, сміялись разом…
    Гадали, що кохання назавжди!
    Бо доля наші душі склала пазлом.
    Та щось не так пішло, усе змінилось…
    Надії у минуле відійшли…
    Лиш пам'ять файлом залишилась -
    Акацій білих цвіт вночі…

    *****
    Чекання і розлуки, і печалі…
    Такі сумні та марні почуття.
    Були часи, коли ми Всесвіт взнали
    І в унісон так стукались серця...
    Були часи, коли ми зовсім юні -
    За руки під дощем неслись.
    Не торкала нас нотка суму,
    Відкриті, щирі ми були колись!

    З роками наше серце зачерствіло...
    Чи пласти болю перекрили Світ?
    Але та зірка знову заіскрила
    І, як раніше в грудях все кипить!..
    Хіба підвладні почуття старінню!?
    Ці запитання ставили собі…
    З роками, по-чудесному велінню,
    Всі відчуття настоялись в вині!
    Тепер по-іншому сприймаєш погляд...
    В очах його ти пестиш миті…
    Засвітиться душа, щоб знову -
    З обіймами кохання відлетіти.
    *****
    Про тебе я думала часто,
    Давно це було - відлягло!
    З коми виходити важко.
    Забулося... з часом пішло...
    Згадалися різкі деталі,
    Що призвели до біди…
    Все виправдання підбирала,
    Шукала причину в собі…
    А ти набирався емоцій,
    Перебирав спідниці...
    Я зупинила все, досить!
    Дорога закрита тобі!
    Перевернулась планета,
    Орієнтири не ті.
    Тепер ти шукаєш причини,
    Не можеш підходу знайти.
    Іде колообіг в природі…
    Обставини змінюють нас…
    Чи буде ще наша нагода -
    Дасть відповіді лише час!
    *****
    Він повернувся:"Ну, проходь, проходь…"
    Блукав у пошуках, по різних горизонтах…
    Її спочатку трішки вдарив шок:
    Стоїть, як чудо на порозі в шортах.

    І винувато погляд потупив...
    Не витримав її різкого ока.
    Вона не буде підбирати слів,
    Щоб висловитися майже після року.
    Коли втікав, то й оком не моргнув,
    Його тягнула надпотужна сила!
    Нову кохану може теж забув!?
    Щось дуже швидко та забава попустила.
    Вона не може слова підібрати,
    Одні емоції... у скронях жар...
    Багато тижнів намагалась вгамувати -
    Свій біль, та весь запал пропав.
    Хай вип'є чаю зі смачним тістечком,
    Любов його добряче потріпала.
    Та ось смартфон віщає…б'є сердечко…
    Вже скоро восьма, новий друг чекає!����

    *****
    Тільки вона уміла так любити:
    Чекати, пробачати, окриляти...
    Як чарівниця увесь біль зціляти,
    Тільки вона уміла так кохати!
    Не оцінив...він поскакав далеко...
    Інші емоції його заполонили.
    Думав забуде, за спиною крила...
    Попереду побачив інші цілі.
    Та час минав і поламались крила,
    Душа вже не гуляє в піднебессі.
    Він оцінив її могутню силу -
    Енергію кохання ту безсмертну!
    Думав, що просто знайти заміну,
    Адже довкола такі стрункі красуні.
    Не здогадався, що лишень для нього
    Її любов дала натхнення й силу!
    Ті почуття, вони створили диво:
    Він досягав усіх висот так стрімко!
    За ним стояла велична жінка
    І здобував він усе легко й швидко.
    А за вікном чергове літо...
    Таке все чарівне, зелене...
    Він так хотів її почути,
    Ще раз відчути: неземне, натхненне…

    *****
    Ні день, ні ніч не втримають її!
    Чарівність душу охопила…
    І закрутилися думки...
    У ритмі танго - вільні крила!
    Струмок чуттєвості, як сон
    Так ніжно в серце проникає.
    Злились чуття, мов в унісон…
    Як вперше, знову надихають...
    Купається вона щодня
    У золотім промінні сонця.
    І світиться її життя
    Барвами літа крізь віконце...
    І час, і миті, і години -
    Пливуть, як Місяць в піднебессі…
    Моменти щастя щохвилини
    Підносять почуття безмежні…
    *****
    Усі розмови про кохання…
    Щовечора одні зізнання…
    Топтема дня - там він, вона…
    Щоб тільки вражена була!
    Всі перемоги чоловічі -
    Для неї лиш, щоб очі в миті -

    Всіма відтінками цвіли,
    Це як посвята, що в тіні.
    Він, як герой з кіноекрана -
    Зіграє роль, що із роману…
    На клумбі квіти зірве швидко,
    Щоб вразити свою лебідку!
    Або в шикарному авто,
    Де затоноване вікно,
    Шампанське в феєричнім залпі:
    На брудершафт, потім на Мальту!
    Все для єдиної, для жінки,
    Маленькі та великі вчинки!
    Вона оцінить, безперечно,
    Всі подвиги, що йдуть від серця.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Поділитись

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

WEBQOS - Strony internetowe Warszawa
Tworzenie Stron Internetowych w Warszawie
KolorowyZegar - System dla Żłobka
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]