***

Тихо-тихо йшла, наближалася…
До плечей твоїх я торкалася
І твоїм теплом огорталася,
Поцілунком вуст обнімалася…
Своєрідна гра з долею була,
Ти забрав слова, що співав щодня.
Сильний ураган обірвав дурман,
Все окей, все гуд, начебто салют.
Не колише вже: вічне і живе...
Не торкають знов слова про любов...
За туманами, за дурманами...
У далеких днях десь сховався страх.
Відлетів той птах - крил останній змах...
В пам'яті тайник заблукав і зник…
Цей безумний рік…
У душі цей крик…