***

Я знову чую твою тишу,
Вона дзеркалить, наче тінь в воді…
Блукає, шелестить у лісі,
В листві...
Лунає і шепоче ехо,

Парила птаха в вишині…
Неначе закінчилась віха,
Де ти!?
Стоїш за обріями Світу,
Такий далекий і забутий весь…
Тебе я більше не покличу,
Ти десь…
Сховавсь за міражами часу
І розчинився у безодні днів…
І залишилась тільки пам'ять,
У нашім лабіринті снів...
*****
Знову дощ пробиває асфальт
І від стуку на вулиці ґвалт…
Барабанить по склу у вікні,
В забутті...
І краплинками з цього дощу
Пригадую я нашу Весну...
Повертається знову тепло,
Так, було…
І крізь час ти мене віднайдеш,
І забуте назад повернеш…
Розривається вкотре душа,
Знов твоя…
Може хвиля від цього дощу,
Нагадає про пісню твою…
Прилетить та мелодія знов,
Про любов…
*****
Йому довірила себе...
Довкола помінялось все:
Земля в оранжевих тонах,
Могутні крила на плечах…
І завмирає знову час,
Насолодитися ще раз...
Допити весь нектар чуття,
Піднятися у Небеса…

Дурман кохання в вир поніс…
Так закружилась земна вісь...
Вуаль рожева на очах,
Політ душі та крильми змах…
Віднеслись вітром почуття,
Розкрились в закутках буття...
Та, загубились - як знайти!?
У пошуках минали дні…
Вже вечір зірку засвітив...
На зміну нічку запросив...
Засяяв Місяць в пізній час,
Він відтворив лиш твій міраж...