***

Пролісок весни, мов росток любові:
У вазі, на вікні...мінливості життя…
Промайнули дні: світлі, кольорові...
Тихі, теплі дні, печатка на вуста…
І цвіте квітник у моєму домі,

Стрімкі, проливні води весняні…
І щасливі миті пригадались знову,
Відлетіла я в ті далекі дні...
Неповторні мандри: блакитні, кольорові...
Мереживом з небес, вуаллю на очах…
Я згадую тепло у вічності любові,
Печатка на вуста, знамення на чоло...

*****
Ніжний стукіт серця зітканий з ночей,
Я побачу образ в райдузі очей...
В кольорі, у світлі я відчую час.
Ти в моїй уяві, проводжаєш нас.
Стрепенуться струни у моїй душі,
Знову світлі мрії в серці ожили…
Хочеться торкатись крапельки роси,
Що як діаманти світяться в траві.
Неосяжний простір постелив мій шлях,
Мандрами крізь квіти проведе у час...
Час, де вальсу юність, де кружляли ми...
Юні та щасливі - вічно молоді!
*****
Її любов, як червоненька квітка,
Її зненацька загубив...
Вона блукала одна з вітром,
Він рану її зворушив...
І шепотіла до травички

Всі слізні речення біди,
Ніхто не міг її почути,
Минали дні…
І так блукала вона лісом:
Розгублена, покинута душа…
Дали дерева: тепло, втіху,
Обіймами тягнулися з гілля…
Під сосенкою задрімала,
Тихесенько покликала сова…
І над чолом її кружляла,
До дивної хатинки завела.
Побачила красу! О, диво!
Чарівну квітку-оксамит...
"Візьми її,- сова гукала,-
"Це твоя втіха на весь вік!"
Відкрила очі, сонце сяє,
Не сходить посмішка з лиця...
В руці дарунок свій тримає,
Як талісман на все життя!..

*****
Я мрію про тебе, про ніч...
Злилися уста воєдино...
А відлік у часі, як клич!
До тебе я тінню полину…
І я посміхаюсь у сні,
Бо те почуття нас так манить...
Навколо світлинки Зорі…
Та в часу коротка пам'ять.
Час все залишив, він спішить...
Життєвий струмок швидко ллється...

Та вічний вогонь все ж горить!
Струна у душі не порветься…
Всі Зорі малюють нам знаки.
Так трепетно стукає серце...
Дана нам Небесна відзнака,
Знов щастя на крилах несеться...

*****
Про що шкодую я, чи ні…
Яка тепер уже різниця?
Бо розійшлися ті шляхи,
Що нас вели, як колісниця.
Тепер колишні почуття,
Вони нас точно не турбують.
Не відкриються уста,
Я імпульсу не чую.
Немає напрямку в шляху,
Де ми обидвоє гуляли.
І наші тіні попливли
Обличчям у вуалі...
Чомусь не холодно мені -
Без променів від твого світла.
Немає трепету, вже ні!
Я попрощалася навічно.
Так стало затишно мені
І так спокійно, тихо…
І не шкодую більше - ні!
Побачила я Світло!
*****
Любові час...зійшла зоря...
І знову піднялися крила...
І закрутилася Земля -
В обіймах тої сили!
Несуться виром почуття,
Розбурхуючи мить фантазій…
Кружляють в танці Небеса,
В безумстві незвичайних вражень…
І всіма фібрами душі

Я відлетіла, мов лелека...
У край емоцій і краси...
Що манить барвами здалеку…