***

Загорілими пелюстками Чорнобривці в саду цвіли...
Ще тоді не знали ми самі,
Що рабами кохання були.
Ми на крилах: щасливі, в любові…
Полетіли за небокрай...
Так зустрілися щастя і доля -
Переможена печаль!
Полетіли в безмежні далі,
У чуттєвості наші серця…
І пропали всі сумніви, жалі…
Що ввірвалися в наше життя.
Загубилося розчарування,
Не турбує душу воно.
Ми окрилені, бо кохання -
Перемогу нам принесло!